Розглянуто методологічні аспекти проблем відтворення граматичної семантики під час перекладу, пов'язаних із семантичними розбіжностями між мовами на граматичному рівні та причинами необхідності передачі граматичних значень.

Систематизовано клінічні прояви артеріовенозної мальформації вертебробазилярного басейну (АВМ ВББ). Обгрунтовано та статистично доведено залежність варіанта клінічного перебігу АВМ ВББ від їх гемодинамічних особливостей, кровопостачання та варіантів дренування. Вперше доведено доцільність виділення АВМ ВББ в окрему групу церебральних мальформацій. Вперше запропоновано схему вибору оптимальної хірургічної тактики у хворих на АВМ ВББ, яка грунтується на клініко-інструментальному зіставленні варіантів клінічного перебігу захворювання, локалізації та розміру мальформації, гемодинамічсних параметрів, особливостей артеріальної та венозної ланок АВМ ВББ. Оптимізовано та обгрунтовано показання до лікування АВМ ВББ: мікрохірургічного, ендоваскулярного, радіохірургічного та комбінованого. Вперше проведено клініко-статистичне порівняльне оцінювання результатів різних варіантів хірургічного лікування хворих на АВМ ВББ.

Оцінено можливості та результати застосування інтраопераційної мікросудинної допплерографії (ІМДГ) у випадку мікрохірургічного виключення артеріальної аневризми (АА) головного мозку (ГМ). Дослідження проведено під час оперативного втручання у 30 хворих у разі гострого порушення кровообігу ГМ за геморагічним типом внаслідок розриву АА, 23 з яких оперовано у гострому періоді (1 - 14-та доба), 7 - у ранньому відновному періоді (після 30-ї доби). Інтраопераційна експрес-оцінка кровотоку дозволила своєчасно діагностувати та коригувати деякі типові технічні ускладнення, зокрема, неповне виключення АА з кровотоку, стенозування просвіту артерії, що несе аневризму, після її кліпування; об'єктивізувати вазоспазм сегментів артерій у хворих, оперованих у гострому періоді крововиливу, діагностувати реактивний вазоспазм під час маніпуляцій на артеріях. Одужали 82,6 % пацієнтів, оперованих у гострому періоді субарахноїдального крововиливу, та 100 % - у ранньому відновному періоді. Використання ІМДГ забезпечує об'єктивізацію, спрощує інтраопераційну оцінку радикальності виключення АА ГМ та прохідності відповідних сегментів артерій у зоні оперативного втручання, що сприяє зменшенню частоти ішемічних ускладнень та позитивно впливає на результати лікування.

Рассмотрены с точки зрения современных общелингвистических принципов некоторые дискуссионные вопросы английского перфекта и обучения грамматике.

Установлена роль грамматической семантики в структуре языковой картины мира.

Проанализировано взаимодействие различных уровней языковой структуры.

Геморагічний інсульт (ГІ) з формуванням внутрішньочерепних крововиливів різної анатомічної форми є типовою клінічною ознакою розриву артеріальної аневризми (АА) головного мозку (ГМ). Хірургічне втручання є єдиним методом лікування таких хворих. У деяких з них потрібне виконання одно- чи багатоетапних оперативних втручань, спрямованих на деваскуляризацію АА ГМ, видалення чи дренування внутрішньочерепних крововиливів. Одним з фізіологічних та перспективних методів поліпшення клінічної ситуації є локальна фібринолітична терапія (ЛФТ) у комплексі хірургічного лікування АА ГМ. З метою визначення доцільності та безпечності ЛФТ у комплексі хірургічному лікування АА ГМ у гострому періоді Гі проведено ретроспективне когортне дослідження за участю 86 хворих, оперованих в клініці в період з 2012 по 2014 р. Встановлено безпечність, ефективність та перспективність ЛФТ у комплексі хірургічного лікування АА ГМ у гострому періоді ГІ, незалежно від методу її деваскуляризації, позитивний вплив на загальні результати лікування пацієнтів.

Изучена история евреев Украины в годы Второй мировой войны. Исследовано антиеврейское законодательство царской России. Определен еврейский фактор в грузинской историографии и в сознании. Рассмотрены именные и глагольные категории языка идиш в свете контрастивного анализа.

Проаналізовано деякі дискусійні питання англійського іменника і дієслова.

Мета роботи - вивчити особливості клініко-неврологічних виявів розриву артеріальних аневризм головного мозку, ускладнених ліквородинамічними порушеннями. Проведено ретроспективне (2009 - 2014) когортне дослідження в паралельних групах результатів хірургічного лікування 245 хворих з розривом артеріальної аневризми (АА) головного мозку у гострий період гострого порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом. Чоловіків 145 (59,2 %), жінок - 100 (40,8 %). Вік хворих - від 20 до 76 років. Розвиток порушень ліквороциркуляції діагностовано за клінічними та нейровізуалізаційними даними (мультиспіральна компіютерна та магнітно-резонансна томографія головного мозку) у всіх хворих у різні строки гострого порушення мозкового кровобігу. До першої групи віднесено 74 (30,2 %) пацієнтів, у яких на момент госпіталізації явища оклюзійної гідроцефалії були відсутні, до другої - 171 (68,8 %) пацієнта з наявністю оклюзійної гідроцефалії у дебюті захворювання. За співвідношенням чоловіків та жінок групи не відрізнялися. Для оцінки клінічного стану хворих використано шкалу Hunt-Hess, шкалу ком Глазго (ШКГ) та World Federation of Neurological Surgeons Grading System for Subarachnoid Hemorrhage (WFNS SAH grading scales). Встановлено типові клініко-неврологічні вияви розривів АА головного мозку з ліквородинамічними порушеннями: головний біль у дебюті захворювання, який супроводжувався нудотою, блюванням, - 158 (64,5 %) випадків, з подальшим порушенням свідомості - 202 (82,4 %), III - IV ступінь тяжкості стану за Hunt-Hess - 183 (74,7 %) випадки, з них 102 (41,6 %) з тяжкими та 75 (23,3 %) з вкрай тяжкими неврологічними розладами за National Institute of Health Stroke Scale. У 67 (27,3 %) хворих у строки від 3 до 14 тиж після розриву АА розвинулася хронічна арезорбтивна гідроцефалія. Її клінічна картина характеризувалася прогресуючою деменцією у 67 (100,0 %) пацієнтів, порушеннями ходи та парезами - у 46 (68,6 %), порушеннями функції тазових органів за типом нетримання сечі - у 21 (31,3 %), поглибленням ініціальної вогнищевої неврологічної симптоматики - у 23 (34,3 %) хворих. Висновки: клініко-неврологічні вияви ліквороциркуляції та їх динаміка у періопераційний період лікування артеріальних аневризм головного мозку визначають напрям та інтенсивність медикаментозного лікування, а також показання до вчасного адекватного хірургічного лікування гідроцефалії.

Мета дослідження - покращити результати лікування хворих з артеріальними аневризмами (АА) головного мозку (ГМ) шляхом індивідуалізації показань до хірургічного лікування. Проаналізовано результати хірургічного лікування 152-х (100 %) хворих, прооперованих з приводу АА ГМ з різними клінічними виявами в Інституті нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова НАМН України у період з 2013 до 2015 рр. Вік хворих - 22 - 76 років (середній вік - 58,2 року). Жінок було 92 (60,5 %), чоловіків - 60 (39,5 %). За типом клінічних виявів пацієнтів було розподілено на дві групи: з геморагічною маніфестацією захворювання - 104 (68,4 %) та псевдотуморозним перебігом - 48 (31,6 %). Клініко-неврологічний статус хворих у гострий період субарахноїдального крововиливу оцінювали за шкалою тяжкості стану Hunt - Hess: II - у 28-ми (27,0 %) пацієнтів, III - у 59-ти (56,7 %), IV - у 17-ти (16,3 %). Для об'єктивізації, виявлення відхилень від фізіологічної норми церебрального кровоплину та визначення ступеня цих порушень використовували ультразвукову допплерографію судин голови та шиї. У періопераційний період застосовували нейровізуалізаційні методи (мультиспіральну комп'ютерну томографію, магнітно-резонансну томографію у стандартному та ангіографічному режимах, церебральну ангіографію). Виявлено загальні та специфічні щодо методу хірургічного лікування АА ГМ чинники ризику. Виявлено чинники, які що негативно впливають на результати та обмежують застосування методу хірургічного лікування: розмір, форма, кількість АА, наявність аномалій розвитку та супутніх патологічних уражень артерій головного мозку, а також геморагічна маніфестація захворювання; початкова тяжкість стану пацієнта за шкалою Hunt-Hess, яка відповідає IV ступеню, поширення субарахноїдального крововиливу за шкалою C. M. Fisher III - IV рівня. Висновки: вибір оптимального методу хірургічного лікування АА ГМ має грунтуватися на інтегральній оцінці анатомо-топографічних характеристик аневризми з артеріальною ланкою кровопостачання ГМ, особливостей патологічного стану пацієнта, сприичненого клінічними виявами АА, і технічних можливостях мікрохірургічного та ендоваскулярного методів хірургічного лікування.

Цель работы - изучить клинико-морфологические особенности проявлений острого периода разрыва артериальных аневризм головного мозга (АА ГМ) у больных с сопутствующим атеросклеротическим поражением церебральных артерий. Проведено ретроспективное когортное исследование с участием 140 больных: первая группа - 36 (25,7 %) больных (17 (47,2 %) мужчин и 19 (52,8 %) женщин в возрасте от 43 до 79 лет (средний возраст - 56,6 года)) с сопутствующим атеросклерозом (АС) интракраниальных артерий, магистральных артерий шеи либо их сочетанным поражением, вторая группа - 104 (74,3 %) больных (40 (38,5 %) мужчин и 64 (61,5 %) женщины в возрасте от 19 до 56 лет (средний возраст - 44,3 года)) без сопутствующего АС. Комплексную оценку клинического состояния пациента осуществляли с привлечением профильных специалистов, на основании данных лабораторного анализа параметров гомеостаза и метаболизма и инструментальных методов. Типичным клиническим проявлением разрыва АА ГМ у больных 1-й группы было глубокое нарушения уровня сознания по шкале ком Глазго; тяжелое состояния по шкале HuntіHess при отсутствии существенного отличия от пациентов 2-й группы по количественной оценке неврологических нарушений по NIHSS. Установлена тенденция к формированию осложненных анатомических форм геморрагии вследствие разрыва АА ГМ у больных 1-й группы по сравнению со 2-й. Зафиксирована большая частота АА средней мозговой артерии (22,2 %) среди пациентов 1-й группы и преобладание АА комплекса передняя мозговая - передняя соединительная артерия в обеих группах. Размер АА 4 - 15 мм выявлен у 88,9 % пациентов 1-й группы и у 72,1 % - 2-й. При отсутствии АС частота АА размером 16 - 25 мм составляла 19,3 %. Обнаружена склонность к отсутствию либо малой выраженности вазоспазма церебральных артерий у больных 1-й группы. Выводы: установлено наличие причинно-следственной связи между возрастзависимым, прогредиентным течением атеросклероза интракраниальных артерий, магистральных артерий шеи либо их сочетанным поражением и клинико-морфологическими проявлениями острого периода геморрагического инсульта в результате разрыва АА ГМ. Выявлены гендерные отличия между группами больных, перенесших разрыв АА ГМ, с преобладанием мужчин (47,2 %) среди пациентов с сопутствующим АС интракраниальных артерий, магистральных артерий шеи либо их сочетанным поражением по сравнению с пациентами без АС (38,5 %). Обнаружены возрастные отличия между группами: средний возраст больных с разрывом АА ГМ и сопутствующим АС составил 56,6 года, пациентов без сопутствующего АС - 44,3 года.

Мета роботи - поліпшити результати транскраніального лікування хворих з артеріальними аневризми (АА) дистальних сегментів передньої мозкової артерії (ПМА) шляхом індивідуалізованого підходу до мікрохірургічного етапу оперативного втручання. Проведено ретроспективний аналіз 72 (100 %) випадків мікрохірургічного лікування хворих із 79 АА дистальних сегментів ПМА в Інституті нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова НАМН України за період з 1998 до 2015 рр. Застосовано клінічні, лабораторні, інструментальні та статистичні методи дослідження. Більше половини (55 %) хворих при госпіталізації у стаціонар мали II - III ступінь тяжкості за модифікованою шкалою Hunt-Hess. У гострий період крововиливу прооперовано 83 % хворих. Інтракраніальний крововилив мав місце у 90 % хворих, ускладнені форми крововиливу - у 67 % хворих. Внутрішньомозкові гематоми (ВМГ) виявлено у 57 % пацієнтів. У 68 % випадках спостерігали латеральне, аксіальне або латеральне та аксіальне зміщення структур головного мозку (ГМ). У 30 % хворих діагностовано крововиливи з вентрикулярним компонентом. Висновки: при індивідуалізації мікрохірургічного етапу операції враховують: стан хворого, клінічні вияви захворювання, локалізацію АА на дистальних сегментах ПМА, зіставлення анатомічних характеристик АА (довжини і ширини аневризми, ширини шийки, спрямування купола, діаметра артерії, на якій вона розташована) з формою, об'ємом та щільністю ВМГ, анатомічними особливостями будови артеріального русла та венозної ланки ГМ. Індивідуалізація полягає у виборі оптимальної краніотомії, диференційованій послідовності щодо видалення ВМГ, виділенні відповідних сегментів ПМА та АА, застосуванні різних технік кліпування АА, забезпеченні інтраопераційного моніторингу кровоплину в ураженому аневризмою артеріальному сегменті та контролі радикальності деваскуляризації АА.

Мета роботи - поліпшити результати хірургічного лікування артеріальних аневризм (АА) головного мозку (ГМ) складної анатомічної форми, великого та гігантського розміру шляхом розробки раціональної мікрохірургічної тактики. Проведено ретроспективний аналіз результатів хірургічного лікування в період з 2011 до 2016 рр. АА ГМ складної анатомічної форми, великого та гігантського розміру в 70 пацієнтів (жінок - 38, чоловіків - 32, середній вік - 48 років), які перебували на лікуванні у ДУ "Інститут нейрохірургії імені А. П. Ромоданова НАМН України". Комплекс діагностичних заходів передбачав використання нейровізуалізуальних (мультиспіральна комп'ютерна томографія в стандартному та ангіографічному режимі, магнітно-резонансна томографія в стандартному та ангіографічному режимі, церебральна ангіографія) та функціональних (ультразвукова допплерографія судин голови та шиї, електроенцефалографія) методів. Усі оперативні втручання проводили із застосуванням інтраопераційної контактної ультразвукової допплерографії. Гостре порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом у дебюті захворювання мало місце у 64 випадках, інші вияви - у 6. Локалізація АА: комплекс передньої мозкової - передньої сполучної артерії - 34 спостереження, із них 32 у групі з гострим порушенням мозкового кровообігу, середня мозкова артерія - 18, внутрішня сонна артерія - 16, основна артерія - 2. Застосовано такі техніки кліпування АА: просте кліпування - 26 випадків, ремоделювання ураженого артреріального сегмента з деваскуляризацією АА - 44. Оцінка результатів: хороше відновлення (від 0 до 2 балів за модифікованою шкалою Ренкіна) - 38 (54,3 %) спостережень, помірні порушення (від 3 до 4 балів) - 18 (25,7 %), тяжке порушення життєдіяльності (5 балів) - 12 (17, 1 %). Зафіксовано 2 (2,9 %) випадки смерті. Висновки: найкращі результати отримано при АА офтальмічного сегмента внутрішньої сонної артерії з псевдотуморозними клінічними виявами. В цих випадках застосовано техніку ремоделювання кліпсами без тимчасового блокування проксимального щодо АА артеріального сегмента. У разі множинних АА ГМ під час одного оперативного втручання виконано "виключення" з кровоплину методом кліпування розірваної АА та всіх діагностованих асимптомних АА в 16 (22,9 %) спостереженнях. Спостерігали хороше та задовільне відновлення, що надає підставу зробити припущення про безпечність та доцільність використання такої хірургічної тактики у разі множинних АА з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта.

Мета роботи - дослідити особливості нейроофтальмологічної симптоматики у хворих з артеріальними аневризмами (АА) головного мозку (ГМ). Проаналізовано результати обстеження 70 хворих (38 (54,3 %) жінок і 32 (45,7 %) чоловіків) з АА ГМ, які перебували на лікуванні в Інституті нейрохірургії імені акад. А. П. Ромоданова НАМН України в період з 2013 до 2016 рр. Проведено комплексне обстеження хворих згідно з "Алгоритмом надання медичної допомоги пацієнтові з гострим порушенням мозкового кровообігу за типом САК" (додаток до наказу МОЗ України № 317 від 13.06.2008). Пацієнтів розподілили на дві групи: I - 13 (18,6 %) хворих з псевдотуморозним типом клінічних виявів захворювання, II - 57 (81,4 %) пацієнтів у гострий період (до 30-ї доби) геморагічного інсульту внаслідок розриву АА ГМ. Нейроофтальмологічний огляд передбачав клініко-неврологічне обстеження, візометрію, периметрію, біомікроскопію, офтальмоскопію. Стійкі порушення зорових функцій після лікування виявлено у 16 (23 %) хворих (у групі I - у 8 (61,5 %) хворих (12 очей), у групі II - у 8 (14,0 %) пацієнтів (16 очей)). Для всіх хворих у групі I було характерним поступове зниження гостроти зору у строки від 3 міс до 2 років. У 43 (75,4 %) пацієнтів у групі II мало місце "транзиторне" порушення зорових функцій щонайменше за 1 рік до геморагічної маніфестації захворювання. При розриві АА порушення зорових функцій виникало раптово в усіх хворих, у 8 (14,0 %) з них зафіксовано гемофтальм (у 2 (2 ока)), двобічний геморагічний (центральний) ретиніт (в 1 (2 ока)), двобічні застійні диски зорових нервів на початковій стадії (у 2 (4 ока)), однобічну задню оптичну ішемічну нейропатію (у 3 (3 ока)). Окорухові розлади транзиторного характеру у 35 (61,4 %) хворих у групі II були спричинені ураженням окорухового, блокового та відвідного черепних нервів. Висновки: нейроофтальмологічні вияви АА ГМ залежать від локалізації аневризми та варіанта клінічних виявів захворювання. "Транзиторні" порушення зорових функцій у хворих з АА ГМ можуть бути предикторами розриву аневризми. Розвиток задньої оптичної нейропатії при розриві АА ГМ є несприятливою ознакою щодо прогнозу відновлення зорових функцій. Мікрохірургічні втручання при АА ГМ із зовнішньою декомпресією зорових та окорухових нервів позитивно впливають на відновлення функції зору.

Мета роботи - оптимізувати хірургічний етап лікування менінгіом та артеріальних аневризм (АА) навколоселярної ділянки (НСД) за результатами аналізу індивідуальних топографо-анатомічних особливостей. Проаналізовано результати діагностики та хірургічного лікування 383 хворих, з них 137 із менінгіомами НСД (97 жінок і 40 чоловіків, середній вік - 51,8 року) та 246 з АА НСД (138 жінок і 108 чоловіків, середній вік - 52,0 роки). Усіх пацієнтів прооперовано в ДУ "Інститут нейрохірургії імені акад. А. П. Ромоданова НАМН України" у період з 01.01.2010 до 31.11.2016 р. АА вражали різні сегменти внутрішньої сонної артерії - 98 спостережень, комплекс передньої мозкової - передньої сполучної артерії - 145, біфуркацію основної артерії - 3. Складні АА зафіксовано в 52 хворих. При АА застосовано такі краніотомічні доступи: птеріональний - у 202 випадках, орбітозигоматичний - у 4, птеріональний із передньою клиноїдектомією - у 32, підскроневий - у 8; при видаленні менінгіом: субфронтальний - у 28, птеріональний - у 71, фронтоорбітозигоматичний і його варіанти - у 38 спостережень. Тотального видалення вдалося досягти у 57 хворих, субтотального - у 22, парціального - у 58. Поліпшення та збереження на до операційному рівні функції зорового нерва мало місце у 38 і 78 випадках відповідно. Відзначено поліпшення якості життя хворих (регрес неврологічного дефіциту, відновлення порушених функцій, високий ступінь соціальної адаптації). Зроблено висновки, що вибір краніотомічного доступу до АА НСД залежав від локалізації та геометричних параметрів АА щодо кісткових структур основи черепа, об'єму та розташування внутрішньочерепного крововиливу, запланованого мікрохірургічного коридору до АА і техніки деваскуляризації аневризми, а вибір оперативного доступу при менінгіомах НСД - від топографо-анатомічних особливостей пухлин, їх розмірів, співвідношенням із навколишніми невральними структурами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р636.770.36

Рубрики:

Хірургічне лікування аневризм головного мозку

Шифр НБУВ: Ж100899 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - визначити клінічні та анатомічні параметри, які впливають на стратегію і тактику мікрохірургічного лікування артеріальних аневризм (АА) головного мозку (ГМ) для оптимізації та підвищення ефективності цих операцій. Проведено ретроспективний аналіз результатів комплексного клініко-інструментального обстеження 437 хворих дорослого віку, прооперованих методом кліпування АА ГМ, які перебували на обстеженні та лікуванні в ДУ "Інститут нейрохірургії імені акад. А. П. Ромоданова НАМН України" у період з 2009 до 2018 р. (результати лікування АА дистальних відділів передньої мозкової артерії (ПМА) проаналізовано період з 1998 до 2015 р.). Чоловіків було 235 (53,8 %), жінок - 202 (46,2 %). У всіх вікових групах переважали чоловіки. Усім хворим проведено комплексне клініко-інструментальне дослідження відповідно до додатку до наказу МОЗ України № 317 від 13.06.2008 р. Шифр за МКХ- 10: і60.1. Результати обстежень для уніфікації оцінювали за міжнародними шкалами та класифікаціями. Найчастіше АА уражували комплекс ПМА-передня сполучна артерія (145 (33,2 %) спостережень), рідше - біфуркацію М1-М2-сегмента середньої мозкової артерії (112 (25,6 %)), С5-С6-сегменти внутрішньої сонної артерії (98 (22,4 %)), А2-А5-сегменти ПМА (79 (18,1 %)). АА біфуркації основної артерії були найменшою серією спостережень - 3 (0,7 %) випадки. Клінічно АА ГМ виявили себе розривом у 382 (87,6 %) спостереженнях. Більшість АА були мішкоподібними - 364 (83,3 %). Складні (за анатомічними параметрами) АА виявлено у 73 (16,7 %) хворих. Розширені базальні краніотомічні доступи застосовано у 46 (10,5 %) випадках, птеріональну краніотомію - у 323 (73,9 %), інші доступи - у 68 (15,6 %). Техніку простого кліпування аневризми використано в 273 (57,4 %) випадках, multiple clipping з clip reconstruction - у 148 (39,0 %), інші методики - у 16 (3,6 %). Тимчасове блокування кровотоку перед процедурою кліпування АА виконано 319 (73,0 %) пацієнтам, "пілотне" кліпування - 76 (17,4 %), без проксимального контролю - 42 (9,6 %). Висновки: при виборі адекватної стратегії і тактики мікрохірургічної деваскуляризації АА ГМ слід ураховувати клінічні вияви та особливості перебігу захворювання. Вибір оптимального мікрохірургічного коридору і техніки кліпування АА залежить від анатомо-топографічних і гемодинамічних параметрів АА та ураженого нею артеріального сегмента ГМ.

Цель работы - выявить особенности клинических проявлений и оперативного лечения артериальных аневризм (АА) внутренней сонной артерии (ВСА) для оптимизации их хирургического лечения. За период с 01.01.2011 г. по 31.12.2017 г. по поводу АА ВСА было прооперировано 184 пациента, из них 95 (51,6 %) женщин и 89 (48,4 %) мужчин с незначительным преобладанием женщин во всех возрастных группах. Локализация АА ВСА: клиноидный сегмент - 4 (2,2 %) случая, устье офтальмической артерии - 16 (8,7 %), устье верхней гипофизарной артерии - 2 (1,1 %), устье задней соединительной артерии - 82 (44,7 %), устье передней хориоидальной артерии - 58 (31,4 %), область бифуркации ВСА - 22 (11,9 %). Все больные обследованы с использованием физикальных, инструментальных (нейровизуализационных, функциональных) и лабораторных методов. Клинические проявления АА ВСА: разрыв АА ВСА - 154 (83,7 %) наблюдения, псевдотуморозное течение - 26 (14,1 %), асимптомные - 4 (2,2 %). При разрыве АА ВСА в 58 (31,5 %) случаях сформировались внутримозговые и/или внутрижелудочковые кровоизлияния, в 82 (44,6 %) имело место поражение черепно-мозговых нервов. Клипирование АА ВСА выполнено в 102 (55,4 %) наблюдениях, эндоваскулярная деваскуляризация - в 82 (44,6 %). Неотложные (ургентные) оперативные вмешательства проведены в 51 (27,7 %) случае, срочные - в 93 (50,5 %), плановые - в 40 (21,8 %). Хороший результат лечения достигнут у 111 (60,3 %) пациентов. Умер 21 (11,4 %) больной. Вывод: при выборе оптимального вида и срока проведения операции при АА ВСА следует учитывать: тип клинического течения заболевания, тяжесть состояния больного, морфометрические характеристики аневризмы, ВСА и ее ветвей, анатомические характеристики внутричерепного кровоизлияния, выраженность ангиоспазма.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р636.770.3 + Р627.703

Рубрики:

Хірургічне лікування порушень мозкового кровообігу

Порушення мозкового кровообігу

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ